Ось як провадилось навчання на медичному факультеті Краківського університету - найближчої в ті часи до нашої країни вищої школи. Тут навчалась молодь з українських та білоруських земель, для якої при цьому університеті було обладнано спеціальний гуртожиток-бурсу. Число учнів з українських земель було досить значним. Лише з невеличкого м. Дрогобича поблизу Львова в ньому навчались з 1411 по 1600 р. 32 особи.
Краківський університет було засновано в 1364 p., але фактично навчання почалося в ньому лише в 1400 р. Медичний факультет цього університету був найменш обладнаний. Викладали на ньому, як і на багатьох тогочасних медичних факультетах, 1-2 професори. Навчання спочатку тривало 4 роки, пізніше - 5 років. Протягом перших 2 років вивчали першу книгу Канону Ібн-Сіни та коментарі до Гіппократа й Галена в перекладі Константина Африканського. Викладали тільки латинською мовою. Через кожні 2 тижні влаштовували малі диспути, на яких кожен із студентів повинен був відповідати на різні запитання з прочитаного професором розділу. Двічі на рік влаштовувалися великі диспути, на яких у присутності декана, професорів і всіх студентів факультету студентам ставили різні запитання з вивченого матеріалу. На запитання треба було відповідати пишномовно, прикрашати свою відповідь якомога більшою кількістю цитат з Галена, Гіппократа, Арістотеля, Плутарха, отців церкви. По двох роках навчання, після успішного диспуту, студента вшановували лавровим вінком з ягодами (bacca laurei), і він діставав перший учений ступінь бакалавра. Від нього приймали присягу, що він не займатиметься поки що медичною практикою і особливо не споганить себе медичним рукодійством - хірургією. Новий бакалавр, за звичаєм, повинен був на свій кошт частувати присутніх вином, цукерками, платив до скарбниці університету 12 грошів.
Третього року вивчалася третя книга Канону Ібн-Сіни, вчення про пульс, сечу, зовнішньому виглядові якої надавали великого значення. На четвертому і п'ятому році вивчали четверту і п'яту книги Канону Ібн-Сіни, афоризми Гіппократа, рецептуру. Навчання велося суто теоретично. Анатомічний театр і невеличку клініку медичний факультет дістав уперше лише в кінці XVIII ст.
По закінченні студент діставав звання ліценціата (Iicentiatus - обізнаний у медицині). За тогочасними законами, ліценціат мав право подавати самостійну медичну допомогу в нескладних випадках, в разі більш тяжких захворювань він повинен був радитися з докторами медицини, але з давніх часів ліценціати користувалися необмеженим правом практики. У перші 127 років існування Краківський університет мав право надавати звання бакалаврів і ліценціатів, Звання доктора медицини факультет уперше надав у 1527 р. За прикладом найстарішого Салернського університету, надання вченого ступеня доктора медицини супроводилося виконанням певних церемоній. Ліценціат, що бажав здобути звання доктора медицини, звертався з відповідним клопотанням до університету і діставав право на диспут. Диспут провадився на обрану тему, наприклад: «Взаємини між Марсом та Венерою і вплив їх на людський організм», «Чи корисна капуста шлункові п'яниці» тощо. Диспут відбувався 3 дні по одній годині вранці і ввечері. Якщо кандидата визнавали гідним, його під урочистий дзвін вели до університетської церкви, де відбувалася коротка відправа, ректор покладав на голову докторанта лавровий вінок і надівав йому на палець перстень. По відправі за рахунок нового доктора відбувалася гостина, під час якої доктор вшановував присутніх подарунками. У Краківському університеті головні професори діставали по 12 ліктів сукна або по 6 гривень, інші - подарунки меншої вартості. Здобуття вченого ступеня за тих часів вимагало від кандидата крім певних знань значних матеріальних витрат. Особливо дорого доводилося платити кандидатам в університетах Франції та Англії. В деяких університетах право присвоєння учених ступенів духовна влада, місцеві правителі робили джерелом прибутку. Часто надавали це звання особам, які зовсім не мали підстав до нього.
Розквіт наукового життя та поширення впливу Краківського університету на культурне життя Польщі припадає на XVI ст.
Медицина у середньовічній Європі. Частина 1
Медицина у середньовічній Європі. Краківський університет. Частина 2
Медицина у середньовічній Європі. Частина 3
Медицина у середньовічній Європі. Лікування королівським дотиком, кастрування. Частина 4
