Микола Васильович Скліфосовський (1836-1904) - справедливо вважається найвидатнішим вітчизняним хірургом другої половини XIX ст.
Народився він у сім'ї бідного канцеляриста на Херсонщині, виховувався в притулку для сиріт. У 1859р. закінчив Московський університет. Короткий час працював лікарем на Херсонщині, звідки перейшов в Одеську міську лікарню, де працював 8 років. За цей час виявив себе як видатний хірург, опублікував близько 20 наукових праць, з яких ми довідуємося, що ще в до-антисептичний час Скліфосовський в Одесі успішно робив оваріотомії, резекції щелеп. Через 4 роки Скліфосовський, захистивши дисертацію, виїхав на 2 роки за кордон, відвідав клініки Німеччини, Франції, Англії. За рекомендацією М. І. Пирогова 1870 р. Скліфосовського обрали професором хірургії Київського університету, але він поїхав на франко-прусський фронт і звідти повернувся до Петербурга, де дістав кафедру оперативної хірургії. У Петербурзі Скліфосовський працював 9 років, за цей час двічі виїжджав на фронти російсько-турецької війни, де виявив себе як досвідчений хірург і організатор подання допомоги пораненим із застосуванням антисептики.
У 1880 p. М.В.Скліфосовського було обрано професором Московського університету. На медичному факультеті цього університету в ті часи працювали такі видатні вчені, як терапевти Г.А.Захар'їн, О.О.Остроумов, невропатолог О.Я.Кожевников, педіатр Ніл Філатов, які в розвиток своїх дисциплін вносили багато нового, прогресивного. В той час як у Петербурзі хірургічні клініки під впливом П.П.Пелехіна, С.П.Коломніна перебудували свою роботу за принципами антисептики, в більшості московських клінік та лікарень і далі панували старі порядки: хірурги оперували у формених сюртуках, шовний матеріал фельдшери подавали хірургам, витягуючи його з одворотів своїх піджаків. Хірургічні клініки залишались, за висловом професора Вельямінова, який тоді був студентом цього університету, «царством смерті». Дрібні операції, такі як усунення атером голови, нерідко закінчувалися смертю хворого.
Діставши хірургічну клініку Московського університету, Скліфосовський почав перебудовувати всю її роботу на засадах антисептики. Це дало йому змогу одному з перших в нашій країні з успіхом виконати гастростомію на людині, резекцію шлунка, операції на жовчних шляхах, щитовидній залозі, кістково-пластичні операції (замок Скліфосовського, або російський замок). Від карболки Скліфосовський поступово перейшов до йодоформу, сулеми, а з часом - до асептичного методу. На цей час вітчизняним бактеріологом Л.Л.Гейденрейхом (1846- 1920) було експериментально доведено доцільність використання для стерилізації котлів з підвищеним тиском - автоклавів.
Працював Скліфосовський у Москві 14 років. Він очолив велику роботу з планування і будівництва нового клінічного містечка на Дівочому полі в Москві, яке тепер є базою медичного інституту. Збудовані ним клініки були для тих часів найдосконалішими в Європі щодо забезпечення умов для лікувальної, педагогічної і науково-дослідної роботи. Він був одним з ініціаторів організації Московського хірургічного товариства, головою І Всеросійського з'їзду хірургів. Скліфосовський - один з організаторів Всесвітнього конгресу лікарів у 1897 p., президентом якого його було обрано. Конгрес відбувся в Москві. На нього зібралося 7 тисяч учасників. Конгрес мав велике політичне значення: вперше на ньому було продемонстровано представникам усіх країн великі досягнення вітчизняної медичної науки і практики, які до того часу частково були невідомі на Заході, а то й свідомо ігнорувалися. Останні 7 років творчої діяльності Скліфосовського припадають на Петербург, де він очолив єдиний у ті часи Інститут удосконалення лікарів, обсяг і умови роботи якого він значно збільшив і поліпшив.
За ініціативою Скліфосовського було оголошено серед лікарів збирання коштів на побудову пам'ятника М.І.Пирогову в Москві. На його прохання відомий скульптор Шервуд безплатно створив прекрасну модель пам'ятника, який і було поставлено перед будинком хірургічної клініки на Дівочому полі.
