Сучасні фізіологія, ендокринологія і фармакологія розвиваються в найтіснішому зв'язку з біологічною хімією.
У становленні вітчизняної біохімічної науки велику роль відіграв видатний учений і громадський діяч, Герой Соціалістичної Праці О.М.Бах.
Олексій Миколайович Бах (1857-1946) народився в м. Золотоноші Полтавської губернії. За участь у революційній діяльності його було звільнено з Київського університету і вислано. Повернувшись із заслання, він працював на нелегальному становищі в організації «Народна воля», а після розгрому цієї організації емігрував у 1885 р. за кордон, де працював у біохімічних лабораторіях Парижа і Швейцарії.
Повернувся на батьківщину в 1917 р. В 1921 р. організував Біохімічний інститут, який пізніше перетворено на Інститут біохімії Академії наук СРСР. Цьому інститутові присвоєно ім'я-О. М. Баха. Об'єднавши навколо себе кадри молодих учених - біохіміків і фізхіміків, він створив цілу школу вчених, які зробили великий внесок у теоретичну і практичну біохімію. Безпосередніми учнями О. М. Баха були академіки В.О.Енгельгардт, О.І.Опарін, А.Л.Курсанов, О.Є.Браунштейн та ін. Учнем О.М.Баха був видатний учений Б. І. Збарський, який працював переважно над біохімією злоякісних новоутворень.
О.М.Бах є автором класичних праць про окисні процеси. Він створив пероксидну теорію біологічного окислення, винайшов нові експериментальні методи дослідження ферментів, показав, як можна спрямовувати ферментативні процеси в потрібному напрямі. Роботи його набули широкого застосування в технічній біохімії, при виробництві хліба, чаю, пива та ін.
У розвитку біохімії на Україні велика роль належить академіку Олександру Володимировичу Палладіну (1885-1972). В 1908 р. закінчив університет у Петербурзі; з 1921 по 1954 р. завідував кафедрами біохімії спочатку в Харківському медичному інституті, а потім у Київському університеті. Очолював Інститут біохімії АН УРСР, який нині носить його ім'я. З 1946 по 1962 p.- президент АН УРСР; Герой Соціалістичної Праці. Відомі його роботи з біохімії м'язової тканини та функціональної біохімії нервової системи.
У передвоєнний період радянська біохімія збагатилася рядом визначних досліджень: виявлення оксидаційного фосфорилювання В.О.Енгельгардтом і В.О.Беліцером, з'ясування процесу переамінування, тобто перенесення амінної групи з амінокислот на кетокислоти (О.Є.Браунштейн). В.О.Беліцер разом з К.І.Катковою запропонували білковий кровозамінник БК-8, який застосовується в клініці.
В.О.Енгельгардт і М.М.Любимова в 1939-1942 pp. пересвідчились, що м'язовий білок - міозин - має властивості ферменту аденозинтрифосфатази, він розщеплює АТФ і реагує на це механічними змінами. Цим відкриттям було покладено початок дослідженням біохімії м'язового скорочення, які довели, що основою скоротливої речовини м'яза є білок міозин, що має властивості ферменту і розщеплює АТФ, розпад якої є безпосереднім джерелом енергії для скорочення м'язів. Це відкриття стало основою одного з найважливіших положень біохімії - про трансформування енергії окисних процесів у хімічну енергію фосфорних сполук, передусім АТФ, і перетворення в живій клітині хімічної енергії в механічну.
В СРСР великого поширення набуло вивчення вітамінів. Було створено Всесоюзний науково-дослідний інститут вітамінів. Проведено багато фізіологічних і клінічних досліджень з вивчення вітамінного обміну здорової і хворої людини. Визначено диференційовані фізіологічні норми потреби у вітамінах для здорової людини, а також показання для застосування їх при різних захворюваннях. Виявлено багаті природні сировинні ресурси для добування вітамінів і винайдено методи синтезу їх у промислових умовах.
Після війни створюється ряд нових лабораторій, виникають нові напрями досліджень. Вивчаються амінокислотний склад білків та азотистий обмін, біохімія м'язів і нервової системи. 1957 р. було створено Інститут молекулярної біології АН СРСР у Москві, а 1973 р. сектор молекулярної біології і генетики АН УРСР перетворено на інститут.
Нова апаратура дала змогу вивчати біохімію клітинних структур - ядра, ядерця, мітохондрій та інших морфологічних утворень клітини. Одержано дані про будову нуклеїнових кислот, про складові частини системи біосинтезу білка. Біохімічні дослідження проводяться в різних галузях клінічної медицини - при переливанні крові (добування і застосування кровозамінників), в онкології, ендокринології, радіаційній біохімії. Багато важливих робіт з'явилося в галузі біохімічних змін при різних патологічних процесах. Цей новий напрям «молекулярної патології» дасть змогу з'ясування патогенезу ряду захворювань і розробки специфічної терапії (В.Н.Орехович та ін.). Останнім часом набули розвитку методи генної інженерії, з використанням яких розроблено синтез інтерферону, інсуліну, гормону росту (О.О.Баєв).
В сучасній біохімії особлива увага приділяється проблемі вивчення ролі протеолітичних ферментів у регуляції багатьох важливих функцій організму, зокрема в регуляції судинного тонусу. Відкрито новий фермент карбоксикатепсин, який відіграє основну роль у функціях ренінангіотензивної і кінінової систем і регуляції артеріального тиску.
В Інституті біологічної і медичної хімії АМН СРСР розроблено методи біохімічної діагностики всіх типів глікогенової недуги, які дають змогу визначати тип захворювання і розробляти методи лікування їх.
За останні роки розроблено і впроваджено в практику діагностичну програму біохімічного скринуючого обстеження, яке дає змогу виявити близько 70 спадкових дефектів амінокислотного та вуглеводного обміну, програму біохімічної діагностики спадкових анемій.
В інститутах Академії медичних наук СРСР, республіканських інститутах всебічно вивчався обмін колагенових білків, що важливо для розв'язання проблем запалення, регенерації, старіння та ряду системних захворювань сполучної тканини (колагенових хвороб).
У 1971 р. в АМН СРСР організовано спеціальну лабораторію ензимології, перетворену пізніше на інститут, в якому вивчаються структура, властивості і механізми регуляції ферментів, розробляються методи виділення їх. Окремі з них уперше в світовій практиці добуто в кристалічному вигляді.
В Інституті біологічної фізики, заснованому ще в 1919 р. за вказівкою В.І.Леніна, виконано важливі роботи, в яких досліджується первинна дія на різні аналізатори організму факторів навколишнього середовища, зокрема розроблено фотохімічну теорію зорової і темнової адаптації (П.П.Лазарєв), квантову теорію зоросприймання (С.І.Вавілов), теорію кольорового зору (А.П.Цвєтков) та ін.
Доведено наявність синхронного коливання інтенсивності різних біологічних процесів, зумовлених періодичною діяльністю Сонця (А.Л.Чижевський). Науково доведено наявність постійно діючих зв'язків біосфери землі з космічними факторами; в поняття «зовнішнє середовище» віднині включається і космічний простір.
