З учнів І.І.Мечникова значний вплив на розвиток вітчизняної мікробіології мав М.Ф.Гамалія.
Микола Федорович Гамалія (1859-1949) народився в Одесі, його дід, лікар М.Л.Гамалія (1749-1830), написав у 1782 р. першу монографію про сибірку, яка була перекладена німецькою мовою. Микола Федорович Гамалія закінчив Одеський університет і Петербурзьку військово-медичну академію, працював в Одесі протягом 49 років. Разом з І. І. Мечниковим заснував в Одесі першу в Росії бактеріологічну станцію з антирабічним відділом.
Гамалія описав паралітичну форму сказу, вдосконалив метод щеплення проти цієї хвороби. В 1887 р. у Франції і Англії розпочалась кампанія проти Пастера. Навіть на засіданнях Академії наук у Парижі відкрито звинувачували Пастера в тому, що він своїми щепленнями заражає сказом і губить людей. Пастер викликав у Париж Гамалію і, лише діставши від нього великий перевірений матеріал, що підтвердив ефективність методу, зміг довести всю безпідставність злісних наклепів. На прохання Пастера Гамалія їздив в Англію, де перед авторитетною комісією довів важливість і дієвість антирабічних щеплень Пастера.
За час роботи в Одесі Гамалія відкрив холероподібних вібріонів у птахів («вібріон Мечникова»); під час спалаху в Одесі чуми в 1901 р. він довів роль корабельних щурів у поширенні цієї хвороби.
Ще в 1899 р. Гамалія висловив думку про «невидимих мікробів» як збудників раку. Вірусної теорії раку він дотримувався до кінця свого життя.
У 1912 p. М.Ф.Гамалія переїздить до Петербурга, працює керівником Віспощепного інституту імені Дженнера, вдосконалює метод виготовлення віспяного детриту. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції він є ініціатором запровадження в країні обов'язкового загального віспощеплення, яке й було введено декретом, підписаним В.І.Леніним 10 квітня 1919 р. Гамалія довів вірусну природу чуми рогатої худоби та інфекційної анемії у коней; заклав основи вчення про бактеріолізи-ни-бактеріофаги. За своїм світоглядом Гамалія був послідовним матеріалістом.
Читати по темі:
